Японская поэзия

[Liza]

Ребятки, хочу поделиться приятной новинкой (для меня, во всяком случае ). В №3-4 «Всесвита», если не ошибаюсь, представлена лирика знаменитой японской поэтессы Акико Йосано (1872-1942) в переводе Людмилы Скырды. Мне очень пришлось по душе, поэтому скину здесь некоторые из тончайших танок.

Розпашіла, з гарячої купелі,
Біля мого високого люстра
Я повільно вдягла моє тіло у посмішку.
Цнотливість була десь далеко.

Змоклий під весняним дощем,
Мій коханий нарешті
Приходить до мого бідного дому,
Ніби закохана жінка
Під віти рожевого саду.

Після купелі
Я одягнула свого красеня-коханого
У моє найкраще пурпурове кімоно,
Аби захистити його від холоду.
Він зашарівся і став невимовно гарним.

Нам обом –
І йому, і мені –
Щойно минуло по дев’ятнадцять,
Коли ми побачили наші обличчя,
Які відбивалися у неквапливих водах струмка.

Чи бачить блідий панотець
Одразу по заході сонця
Сплячу дівчинку
Під розквітлим рожевим деревом
Цього чудового весняного вечора.

Раннє літо приходить
У цей стародавній гірський храм,
А я, чекаючи світання,
Обережно складала букет.

Згодна, до поезії ми не маємо таланту,
Але кохання наше
Триватиме дві тисячі років.
Довго це чи ні?

Лише про одне хочу у Вас запитати:
Ви з людьми чи обабіч?
В залежності від Вашої відповіді
Ми будемо навіки розділені
Поміж землею і небесами.

Обережно відчиняю двері до вічної
тайни –
Цвіт моїх персів підношу тобі
на долонях.

Не думай,
Не вагайся, а поспішай
Назустріч цим теплим рукам,
Що терпляче визволяють твоє тіло
від одягу.

Як швидко минає весна,
Як швидко минає усе в цьому світі.
Я плачу і піднімаю його руку,
Аби вона торкнулась моїх тремтячих
і спраглих персів.

Розквітла слива світиться рожевим
у ранковій млі.
Ці гори довкруж долини чудові.
І я чарівна також.

Тремтливі дзвоники понад
монастирською стіною
Ніби посилають свій виклик
Усім печалям життя.

У відповідь на всі людські гріхи
і злочини
Боги створили мене
З блискучим чорним волоссям
І перламутровою манливою
шкірою.
_________________
Чтобы обязательно была звезда... (В. Маяковский)

[Лиссена]

Очень красиво... Особенно в милозвучном украинском переводе.
Вообще, отличная тема... Тем более что мой любимый поэт - Мацуо Басё. Я кое-что в украинском переводе тоже встречала:

Оттакий я єсть:
глянь на росяні дзвонки —
то й сніданок весь.

* * *
Пущу коня вбрід —
полегесеньку впишусь
в літній краєвид.

* * *
На старім ставку
жаба в воду плюснула —
чули ви таку?

* * *
Крук — немилий птах,
але як милує зір
в ранішніх снігах!

* * *
Рушу, й раптом — хить!
Ухоплюсь за колосок...
це розлуки мить.
_________________
Мир оглох от бесполезных слов